Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 908/2618/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Кершер", м. Київ (далі - ТОВ "Кершер"),

на рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013

зі справи № 908/2618/13

за позовом ТОВ "Кершер"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Промнафта", м. Запоріжжя (далі - ТОВ "Промнафта"),

про заборону використовувати знак для товарів та послуг "ТНК" шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням знака для товарів і послуг "ТНК".

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Кершер"- Васютовича О.В.,

ТОВ "Промнафта" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Кершер" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про заборону ТОВ "Промнафта" використання знака для товарів і послуг "ТНК" за свідоцтвом України № 19697, а саме: на автозаправній станції, розміщеній на вул. Ентузіастів, 38 у м. Дніпрорудне Запорізької області, демонтувати вивіски, логотипи та обладнання з охоронюваним зазначеним свідоцтвом позначенням.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 (суддя Проскуряков К.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2013 (колегія судів у складі: суддя Ушенко Л.В. - головуючий, судді Богатир К.В., Склярчук О.І.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано неподанням позивачем належних доказів того, що позначення, охоронюване свідоцтвом України № 19697, використовувалося саме на автозаправній станції відповідача.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Кершер" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову внаслідок порушення попередніми судовими інстанціями положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 16, 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "Кершер", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень зі справи господарські суди виходили з таких фактичних даних:

- відкрите акціонерне товариство "ТНК-ВР Холдінг" (далі - ВАТ "ТНК-ВР Холдінг") є власником свідоцтва України № 19697 на знак для товарів і послуг "ТНК", зокрема, для товару 4 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків - паливо; строк дії даного свідоцтва продовжено до 29.09.2020;

- 18.11.2006 ВАТ "ТНК-ВР Холдінг" та позивач у справі - ТОВ "Кершер" уклали ліцензійний договір, за умовами якого останнє отримало ліцензію на використання знака для товарів і послуг "ТНК" за свідоцтвом України № 19697 з правом надавати субліцензії; додатковою угодою від 02.07.2007 №1/1 строк дії цього ліцензійного договору продовжено на строк дії свідоцтва України № 19697;

- 13.03.2007 ВАТ "ТНК-ВР Холдінг" на підставі абзацу третього частини другої статті 20 Закону України надало ТОВ "Кершер" дозвіл вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтв на знаки для товарів і послуг, володільцями яких є ВАТ "ТНК-ВР Холдінг" (а.с. 22);

- ТОВ "Кершер" стверджує, що на автозаправній станції, розміщеній по вул. Ентузіастів, 38 у м. Дніпрорудне Запорізької області, власником якої є відповідач у справі - ТОВ "Промнафта", неправомірно, без дозволу осіб, що володіють відповідними майновими правами, використовується знак для товарів і послуг "ТНК" за свідоцтвом України № 19697;

- ТОВ "Кершер" на підтвердження незаконного використання знака для товарів і послуг "ТНК" подало: фото автозаправної станції, в оформленні якої використовується позначення "ТНК"; фіскальний чек від 06.07.2013 № 1375 про купівлю мінеральної води на автозаправній станції ТОВ "Промнафта", розташованій по пр. Ентузіастів, 38 у м. Дніпрорудному; а в подальшому - акта від 29.09.2013, складеного уповноваженими представниками, зокрема, ВАТ "ТНК-ВР Холдінг" та ТОВ "Кершер", за змістом якого у зовнішньому оформленні автозаправної станції, що належить ТОВ "Промнафта", розташованій за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 38, - використовується позначення, ідентичне торговельній марці, що охороняється свідоцтвом України № 19697; до акта приєднане фото із зображенням автозаправоної станції, в оформленні якої використовується позначення "ТНК";

- представник відповідача в судові засідання у справі не з'являвся; відповідч письмових пояснень щодо спору у справі не подавав.

Відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом, зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг.

За змістом частини другої статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" на вимогу власника свідоцтва таке порушення (посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону) повинно бути припинено; вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина перша статті 43 ГПК України).

У статті 34 ГПК України зазначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, саме господарські суди визначають необхідний обсяг доказів, що мають значення для вирішення спору у справі.

Попередні судові інстанції, відмовляючи в задоволенні позову у справі, зазначили, що у справі відсутні належні докази того, що на поданих позивачем фото зображено саме автозаправну станцію, яка належить відповідачеві, та, відповідно, що саме відповідач порушує майнові права на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 19697.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.09.2013 у справі позивача зобов'язано, зокрема, подати належні докази використання ТОВ "Промнафта" знака для товарів і послуг "ТНК" за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38. На виконання даної ухвали позивачем подано згаданого акта від 29.09.2013, складеного уповноваженими представниками, зокрема, ВАТ "ТНК-ВР Холдінг" та ТОВ "Кершер", з приєднаним до нього фото.

Господарськими судами акт та фото як належні докази у справі не прийнято. При цьому апеляційним господарським судом зазначено, що: приєднане до акта фото не містить печатки позивача та підпису членів комісії, а також посилань на те, що воно є додатком до акта; на жодному з наявних у справі фото не відображено назви власника автозаправної станції, адреси, за якою розміщена автозаправна станція, прив'язки до місцевості або іншого об'єкта. В рішенні місцевого господарського суду обґрунтування неприйняття цих доказів не наведено.

Однак у матеріалах справи немає фактичних даних про зобов'язання позивача виконати наведені в постанові апеляційного господарського суду вимоги, необхідні для вирішення спору зі справи.

У той же час судом не отримано, а відтак і не досліджено жодного доказу відповідача на спростування доказів, поданих позивачем.

З огляду на наведене попередні судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, оскаржувана постанова відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 ГПК України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити та перевірити належними засобами обставини, необхідні для вирішення справи, дати їм та доводи сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Кершер" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013 зі справи № 908/2618/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов